Я Ірина, і моє господарство — це кухня.
Якщо бути точною, один квадратний метр на стільниці,
де стоїть моя нев мультиварціід’ємна помічниця — мультиварка.

Сусідки тільки ойкають:
«Ой, знову ти з нею возишся.
У нас же є газова плита, духовка…» А я лише легенько сміюся.
Тим часом як вони миють деко і
наглядають за каструлями,
я можу спокійно встигнути і насиченого
борщу наварити, і плову розсипчастого, і ніжного
чізкейку спекти.

Моя магія проста: рано-вранці накидала в чашу м’ясо з овочами, натиснула «Гасіння» — і до обіду можна байдикувати з горнятком
кави, наводити лад у шафах чи поливати кімнатні квіти.
Надвечір чоловік, принюхуючись,
заходить на кухню: «Знову твої алхімічні експерименти»

А я подаю на стіл соковиті тюфтельки в соусі.
Мультиварка тихенько пікає, виходить
ароматна пара — і в цьому є вся магія затишку.
Ніхто не вірить, що тут ані шматочка пригорілого, а час використовується лише для того, аби прикрасити тарілки.

Добра господиня — це не та, хто цілі дні біля плити.
А та, хто смачно нагодувала
всю родину і прибрала за собою
лише одну чашу. І я це обожнюю.